
про розмальовку - добре сказано
Якраз сьогодні її презентували - прийшло пів сотні журналістів, давно такого не було:) Дарували нам цю книжку. У ній - вірші, казки, оповідання, але дійсно без якихось там відвертостей, жахіть і натуралізму. Над книжкою працювала людина, яка є редактором дитячого журналу і кандидат психологічних наук, тому все підібрано, враховуючи дитячу психіку. А виховує бережне ставлення до хліба, почуття взаємодопомоги, співпереживання...
Ось коротеньке закінчення:
... "- Що ти, синку, жодних жартів!
Просто знати тобі варто:
Трохи праці - і зернина
Перетвориться в хлібину.":)
Утримаюсь від коментарів стосовно такої життєствердної обкладинки цієї книжки))) Пам'ятати цю трагедію треба, але це вже, по-моєму, відверта дурість. А шо далі? Перша книжка для дітей про ГУЛАГ в ілюстраціях + В подарунок розмальовка! Чи "Захоплюючі пригоди Ізі в нацистські Німеччині"?
Дякую, Ольго! Я, знаєте, спершу читаю книжку, а тоді вже відгуки про неї... Може, й цим, хто так мене лає, теж треба починати з книжки, щоб потім було про що говорити?:))
Шановна Жанночко! Я думаю, що висновки кожен робить сам, а Ви захопилися! А загалом все чудово, особливо виписані цитати!
Не читайте. А багатьом - подобається.
Мені ж подобається писати про книжки. Не хочу позбавляти себе цих радощів:)
Уважаемая Жанна! Простите, но Вы своими дурацкими комментариями отбиваете всякое желание читать произведение. А это непростительно, особенно по отношению к Ирэн Роздобудько.
:) О, то ви жили й читали "совєцьких" критиків? Я, бачте, не читила, тому аж ніяк не можу бути схожими на них:)
Бездарна рецензія, в дусі совєцьких критиків. Насправді, твір набагато глибший.
Начинал читать - как-то все пресно и банально казалось - герои все похожи на знакомых, а сам макар на меня самого во многом, и первые 100 страниц создавали впечатление очередной книги о ужасной современности, смещенной системы ценностей и т.д., НО постепенно, безумно заняла описанием Нанi, их любви с Макаром и в конце расставляет точки над нужными буквами не только в любви но и в самой жизни. В общем всем рекомендую к прочтению.
Пуста книжка, як і всі книжки Братів Капранових. Надумана секретарка, непереконливий образ навіть незважаючи на те, що очевидне жіноче редагування, всі наманікюрені пальчики редакторки знати! Плюс ця авторська макаронічна мова - суміш суржику й брутального просторіччя з правописом Голоскевича... І навіщо було "замахуватися" на того Бегбеде, коли знаєш, що все одно не вдариш? До Бегбеде цим чотиримстам сторінкам балаканини так само далеко, як "Кобзарю 2000" до справжнього Кобзаря. І навіщо намагатися иписати від імені жінки, коли не виходить? У авторів просто якийсь задавнений гендерний комплекс: чи то вони бояться жінок, чи їх ненавидять, чи заздрять їхнім силі й інтелектові, претендуючи при цьому на роль дамських улюбленців? Поділюся одним жіночим секретом: НІКОЛИ жінка не сповідуватиметься щиро! Усі "сповіді віч-на-віч" - це навмисно перекручена інформація, яку треба неодмінно винести на публіку. А перекручена для того, щоб коли коханцій подруги її перебрешуть, вона набула саме такого вигляду, який потрібен авторці. Ось і всі "щоденники" (якщо вони не вигадані чоловіками). Єдине втішає: на обкладинці цього разу нема авторського "пантрету" - вперше за стільки років! Це вже неабияке зрушення.
А ви, Катерино, "Бригади" не дивилися?:) Отож-бо...:))
Ви - таки справжній "Хванат", бо не читали інших рецензій, в яких ой як мало позитиву... Мені книжка сподобалася, багатьом, хто теж уже висловився, - ні. Можете посперечатися з тими іншими. А щодо рецензії... Мені шкода, що вам вона абияка, втім авторці - сподобалася, то я не дуже переживатиму, ок?:))
Книжка значно краща ніж я змогла собі уявити, прочитавши цю рецензію. Раджу: читайте!!!
щойно дочитала останню сторінку "Биті є. Макар" Бригадою там навіть і не пахне. і цікавою ця книга буде не тільки для хлопців. там - загальнолюдське. що обрати гідність чи гроші. Макар переосмислює свій всесвіт і віднаходить загублений "космос". те, що він розуміє, що після всіх подій він колишній помер для Нани - це вже початок кінця його бездуховності. він змінився, він інший, не такий, як в попередній книзі, не такий, як на початку цієї..
Ось їхній сайт, як хочете, можете зазирнути: http://www.cdvr.org.ua/
"Центр досліджень визвольного руху – незалежна наукова громадська організація, що вивчає найрізноманітніші аспекти українського визвольного руху у ХХ ст. Зокрема: історію державних утворень (УНР та ЗУНР), громадсько-політичних рухів (УВО, ОУН, УНДО, дисидентський рух та ін.) та військових формацій (Легіон УСС, УГА, УПА та ін.), також карально-репресивну політику окупаційних режимів на українських землях у ХХ ст."
книжка для дітей про Голодомор 0_о ... зараз ригну. про освенцім не додумались книжку видати? для дітей, звичайно.
що таке "Центр досліджень визвольного руху" і чому це висить на головній сторінці Сумно?
дуже влучно підмітили що Дашвар за 300 сторінок дає більше читачеві чим Забужко за 800. Величезний плюс Дашвар - це відсутність псевдо-філософської патетики та влучність висловлювань, кожен читач десь між рядками знаходить те що залишила саме для нього авторка.
Дякую, Марко, за відгук! І навіть стараюся зрозуміти вашу позицію:)) Як на мене, цей роман здебільшого чоловічий, тому й припав вам до смаку. А "Бригаду", погодьтеся, дивилися і юнаки "з пивом", і жіночки - з чаєм. У цьому кіно висвітлювали оте бандитське, цинічне, бездуховне життя, і якоюсь мірою ми жаліли його героїв. Але також - ми знаємо кінець уього фільму... Як на мене, зажити іншим життям Макарові буде ой як нелегко. І, можливо, й не вдасться. Головне, щоб вдавалося у нас, справжніх і реальних:))
А ті хто кип'ятком, даруйте, пісяв від "Бригади", навряд чи пожертвує 6 не випитими банками пива\не випаленими пачками Прими заради якоїсь книжечки)))
Задуматися є над чим. 280-сторінковий роман Дашвар, в порівняння з 800+ сторінок від Забужко, принаймні мені, дав більше грунту для роздумів. Типу, як я живу і що я хочу від життя, в свої 19 років? xD
А Геракл Батькович чомусь трошки нагадав головного героя з Записок Костенко.
Прочитав поки тільки Макара і Молоко. Завтра Село почну. Загалом авторка, як на мене, пише дуже і дуже непогано.
Не думаю, що авторка хотіла вИкликати огиду до Марти. Скоріше за все жаль. Злидні познущалися з неї так, що вона погодилася беззаперечно виконувати усі накази Сердюка. Злигатися з ким скаже, домовлятися про рейдерські захоплення, обдурювати якщо це вигідно їй - і при цьому всьому постійно бігати до церкви та молитися Всевишньому, аби її плани не провалилися :)
В психології є така собі піраміда потреб Маслоу. Так у Марти це була навіть не піраміда, а дуже розтягнута трапеція, поділена на два сектори: їжа, секс і матеріальні блага.
а вам - за відгук:) Дякую!
завтра піду куплю цю книжку.
дякую за огляд :)
угу, художня:))