Сталін начепив на ялинку п'ятикутну зірку, а Хрущов – огірка!
…Хочете потрапити у Новий рік, що його святкували ще наші прапрапрадідусі? Тоді вперед! ЖК у компанії з Юлією КОБАС, методистом Державного музею іграшки, що в Києві, помандрував у минуле, аби подивитися на новорічні іграшки кінця ХІХ – середини XX століття, дізнатися історію їх виникнення й укотре подивуватися з винахідливості наших пращурів…
ЯБЛУКА НА ЯЛИНЦІ – СПОКУСИ АДАМА ТА ЄВИ
– Мабуть, ви знаєте, що традиція прикрашати новорічну ялинку, себто різдвяне дерево, виникла ще у ХVII столітті в Німеччині, – розпочала мандрівку часом пані Юлія. – До нас вона завітала трохи згодом – у XVIII столітті, щоправда, приживалася довгенько... Привілеї прикрашати ялинку мали хіба багаті люди, тому вона сяяла в замках, вишуканих будівлях... А от прості українці у своїх хатинах на Різдво ставили дідух. Відомо, що це солом’яний сніп із колосків…
– За царської Росії іграшки робили зі скла. Над ними чаклували цілі сім’ї склодувів, оскільки відповідних фабрик чи підприємств ще не було, – веде далі наш екскурсовод. – А завозили картонні прикраси та скляні свічки, що слугували гірляндами, з Німеччини… Важливо знати, що значення різдвяного дерева – обрядове. Себто прикрашаючи його, наші пращури задобрювали духів, тому вішали на нього щось їстівне, – такі собі дари. Яблука уособлювали заборонений плід, який вкусили Адам та Єва... Свічі, що запалювали, означали суд жертовності Христа... А от різноманітне печиво, яке неодмінно вішали на деревце, було за прісні хлібці, що їх давали у храмах під час причастя.
Увінчувала всю ту красу Вифлеємська зірка.
НОВИЙ РІК ЗА ПАРТІЙНОЮ ПОСТАНОВОЮ
– Пані Юліє, в середині 1920-х років у Радянському Союзі прикрашати ялинки заборонили. Чому?
– Тоді заповзялися всіляко викорінювати релігію, віру в Бога. До того ж це свято вважалося дійством багатіїв, а все, що стосувалося аристократів, теж зневажали… Уже наступного дня після новорічної ночі люди поспішали на роботу. Таким чином потреба в ялинкових іграшках та інших атрибутах відпала.
Але наприкінці 1935-го в газеті «Правда» вийшла постанова про відновлення новорічного свята та повернення ялинки дітям. Ішлося, що твердження, ніби ялинка привілей лише багатіїв, помилкове, що діти робочих теж заслуговують на таке свято. Відтак у будинках творчості, піонерів, школах, інтернатах почали з’являтися новорічні красуні. Діти прикрашали їх саморобними іграшками, фігурками тварин, ляльками, себто, як у тому мультику про Простоквашино, всім, що було на горищі… А 1937-го організували першу всесоюзну ялинку в Кремлі, яку приурочили до 20-річчя Жовтневої революції. З 1936-го до дітей почали приходити Дід Мороз і Снігуронька…
Кажуть, уперше прикрасив різдвяну ялинку провідник протестантів Мартін Лютер. Напередодні Різдва 1500 року він приніс красуню в дім і, як нагадування про Вифлеємську зірку, запалив на ялинці свічки. Пізніше на верхівці деревця прилаштовували зірку, а свічок ставили рівно дванадцять – чи то за кількістю місяців у році, чи то за кількістю апостолів. Поряд з яблуками, горіхами, печивом на гілках висіли фігурки янголів і пастухів. У XVII столітті прикраси різдвяної ялинки були переважно їстівними. Літопис тих часів свідчить, що прикрашали різдвяне дерево не тільки солодощами, гірляндами з родзинок, кренделів, а й паперовими трояндами та іншими квітами.
Наприкінці XVIII століття у Німеччині з’явилися й перші скляні іграшки. Легенда пов’язує спробу створити штучні фрукти (скляні ялинкові кульки) із конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже, вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традиції, німці знайшли заміну червонобоким – скляні кулі.
– А чому саме вони?
– Бо Дід Мороз і Снігуронька – герої російських казок. Вирішили, що саме ці персонажі стануть рідними для усіх республік колишнього Союзу… Адже до цього українським дітлахам подарунки приносив Миколай. А на Різдво ніхто не приходив. Іграшки та дарунки купували здебільшого ще до 31 грудня, а не 1, 2, 3 січня. Ось так святкування цього празника викорінювали… Тоді почали поклонятися вождям. Люди ходили не до церкви, а до мавзолею...
ЗАМІСТЬ ВИФЛЕЄМСЬКОЇ ЗІРКИ ЗАПАЛАЛА …КРЕМЛІВСЬКА
– Відтоді й іграшки на ялинках змінилися...
– Так, замість Вифлеємської зірки загорілася …кремлівська. Херувимчиків та янголиків замінили спортсмени, а коли люди почали освоювати космос, на ялинках з’явилися космічні кораблі, супутники з символікою Радянського Союзу… Коли ж до влади прийшов Хрущов й затявся розвивати сільське господарство, з’явилися іграшки-огірки, помідори та інші овочі...
– З чого робили радянські новорічні іграшки?
– Використовували скло, картон, покривали фольгою… Звичайно, тоді іграшки не були такими яскравими, як тепер. Усередині їх покривали свинцем, а оскільки цей метод був надто небезпечним, стали використовувати справжнє срібло. А вже в 1960-х–1970-х перейшли до алюмінію, адже сріблити іграшки було дуже дорого…
– Десь чула, що ощадливі німці у воєнні роки робили ялинкові прикраси з …бракованих лампочок. Це правда?
– Так, на заводі їх не викидали, а розмальовували, зверху отвір запаювали… Під час війни з іграшками було сутужно, тому їх чеканили, вибивали з жерсті, робили з дроту каркасні цяцьки... А вже після війни стали популярні іграшки каркасні, зі скляних трубочок. З таких трубочок дівчатка робили корони, іграшки-сніжинки… І звісно, й далі виготовляли тематичні прикраси, себто космічні кораблі, червоні зірки з написами СССР, супутники, кульки з обличчями вождів. Ба навіть парашутистів і санітарних собак? А за гірлянди слугували прапорці, на яких, приміром, одразу після війни, поряд із казковими персонажами зображали солдатів, Кремль, літаки, льотчиків…
До появи електричних гірлянд ялинку прикрашали справжніми свічками, але це було дуже незручно і небезпечно. Відтак у нас з’явилися розфарбовані лампочки, потім вони набрали форми різних різнокольорових фігурок: гірлянд-зірочок, ракет, супутників, космічних кораблів… Робили й гірлянди-свічі, які мерехтіли, і це було дуже гарно.
НОВОРІЧНА ЯЛИНКА ПРИТЯГУЄ ЕНЕРГІЮ
– А коли з’явилися нині модні штучні ялинки?
– Наприкінці 1950-х років, їх виробляли з поліетилену. Такі деревця були малесенькі – сантиметрів зо двадцять заввишки, розраховані на людей не вельми заможних, які жили в комунальних квартирах і не мали місця для великих ялинок. І для них виготовляли цілий набір маленьких іграшок з мініатюрними верхівками, бусами...
– Що ви назвали б ялинковим антикваріатом?
– Чомусь іграшки, що їх виготовляли до 1966 року, нині вважають антикварними, вони мають історичну цінність. Може, через те, що годі зберегти таку крихку красу до наших днів!
Інший антикваріат: з ХVІІ століття збереглися такі вироби, як вертушки. Їх видувають з маленької скляної трубочки, розфарбовують та розписують вручну. Тому ота стовідсоткова ручна робота і нині вельми цінна…
Сьогодні стають популярними прикраси, розписані вручну, обсипані якимись блискітками, дуже красиві кульки та фігурки. Сучасні іграшки-кульки теж символізують яблука, вертушки нагадують куполи церков. Це як антена, як провідник, бо ялинка ж має форму піраміди, а така конфігурація притягує енергію. Себто енергетично заряджається і заряджає все навколо. Тому в кожному домі хоч малу ялиночку, але поставити на Новий рік треба...
Пірнула в історію новорічної ялинки Жанна КУЯВА, Київ
