Валентин Бадрак: "Щастя - це не дар Божий..."
смуток з конверту
35-річна Катерина з Володимира-Волинського надіслала до редакції СіДу листа.
«Невже нічого не можна вдіяти? – з гіркотою між рядків запитує вона. – Чому якісь сірі будні, банальні проблеми на роботі, невчасні зарплати руйнують найдорожче, що мала у житті, – сім’ю?!!
…Він постійно в задумі, мовчить, а я не насмілююся спитати, що сталося. Адже десять років уміла розуміти його з півслова, з півпогляду. Знайомі вважали наш шлюб зразковим, ба навіть довершеним, адже ми так довіряли одне одному, вміли в унісон радіти життю, з посмішкою сприймати усе таким, як воно є, і завше знаходили прості виходи з найскладніших ситуацій. Мені соромно, бо розгубилася, бо не знаю, де і як шукати порятунку. Відчуваю: через клопоти він віддаляється, тому далі так жити не хочу. Чи не вмію? Скажіть, невже матеріальна скрута спроможна розбити те, що двоє люблячих сердець склеювали довгими роками?..»
По допомогу ми звернулися до письменника Валентина БАДРАКА, який ось уже впродовж 15 років вивчає технології успіху в найрізноманітніших сферах життя. Як от у книзі «Стратегії щасливих пар». На прикладах тринадцяти успішних сімей видатних людей автор ділиться з читачами роздумами про те, як забезпечити успіх в особистому житті, в чому ж воно – щастя бути вдвох, чому старіти поряд з рідною людиною не страшно.
«ЯКБИ НЕ ШЛЮБ, НЕ БУЛО Б ЗНАМЕНИТОСТЕЙ...»
– Пане Валентине, певно, коли бралися писати цю книжку, то теж помітили, що таки несолодко живеться сучасним сім’ям?
– І неозброєним оком видно, що сучасна молодь стала більш стриманою. Нині укладають шлюби значно рідше, аніж то було у 80-90-ті, ба навіть на початку нинішнього століття. Люди не довіряють одне одному, не бачать одне в одному опори, тому що відбувся збій рольових традицій. Себто жінка, яка не має підтримки від чоловіка, розвивається самостійно або намагається грати на чоловічому полі. Відтак дедалі частіше жінки беруться за чоловічу роботу, а ті, своєю чергою, відходять у тінь, бо бояться брати на себе відповідальність… І це насправді згубно, адже всі успішні геніальні жінки – одиночки: егоцентристи не можуть жити у сім’ях...
Наведу приклад пари, що використала найбільший діапазон можливостей, перебуваючи у щасливому шлюбі. Це відомі російські художники, філософи, письменники, суспільні діячі Микола та Олена Реріхи. Свого часу вони опинилися на бездоріжжі, була велика криза, коли народжувалася їхня сім’я. Але свій життєвий шлях вони пройшли так досконало, що, попри те, що Микола Реріх не найталановитіший художник, не геніальний філософ, не найкращий діяч, втім за сумою діянь ця пара залишила по собі гігантський слід...
– Хтозна, як усе склалося б, якби вони працювали поодинці…
– Я наводжу приклади саме тих сімей, що діяли супроти кризи. Вивчивши біографії тринадцяти пар, дійшов висновку, що таких людей, як-от найвідоміший художник ХХ століття Марк Шагал, згаданий Миколи Реріх, взагалі не існувало б у нашому колективному сприйнятті, якби вони жили поза сім’єю. Філософ, лауреат Нобелівської премії Альберт Швейцер, французькі письменники, філософи Сімона де Бовуар, Жан-Поль Сартр зробили б значно менше, якби діяли самостійно... Такі блискучі пари, як Марк Меллоун та Агата Крісті, Марк та Белла Шагали, Володимир та Віра Набокови, Карло Понті та Софі Лорен народилися з особистих драм, постали з попелу загубленості, відчаю, полону фальшивих, помилкових орієнтирів. Та навіть світові кризи не вплинули на їхнє щастя... Ці приклади поодинокі, але вони доводять, що міцна сім’я спроможна протистояти і глобальним, і особистим кризам. Правда, дивує, що, знаючи оці, вкриті мохом часу істини, люди вперто й далі йдуть дорогою помилок…
– Гадаєте, вчитися на прикладах сімей, які жили колись, не в наш час, актуально?
– Я умисне вибрав відомі пари, видатних особистостей, щоб їх досвід виглядав переконливіше. У сучасному житті ми спостерігаємо безпрецедентний наступ на інститут шлюбу, який, на мій погляд, руйнується з надзвичайною швидкістю – кількість розлучень уже перевищує кількість укладених шлюбів. Це наводить на думку, що сучасний світ розвивається за неправильною парадигмою, що ми рухаємося під впливом хибних стереотипів. І цю ситуацію треба якось змінювати...
«У ЩАСЛИВІЙ ПАРІ НЕ БУВАЄ ЖЕРТОВНОСТІ…»
– Отже, ви можете порадити, як навчитися любити і щасливо жити разом?
– Ці поради для людей, які шукають. Тож головне побажання: якщо прагнете влаштувати особисте, інтимне життя, то маєте бути самодостатньою людиною. Ви не такі? То йдіть до цього, розвивайтеся... Простіше: у парі дві людини мають тихо побоюватися зостатися без половинки. Не одна з двох, а обоє! До того ж у щасливій парі не буває жертовності, притаманної нашій християнській традиції, слов’янській культурі...
На мій погляд, щасливі ті пари, які…
…є союзом самодостатніх особистостей, що шукають резерви у собі й не чекають допомоги ззовні;
…засновані передусім на духовному началі;
…розглядають шлюб як спільне підприємство, як щоденний труд (щастя – це не дар Божий, а колосальна щоденна праця двох людей, що прагнуть бути поряд, допомагати одне одному розвиватися й удосконалюватися);
…усвідомлюють потребу духовного зростання, вміють дивитися у майбутнє і цінувати теперішнє;
…дбають про енергетичний рівень захисту сім’ї (це може відбуватися на рівні інтуїції, як у Карла Понті і Софі Лорен, що останні роки вони прожили в Швейцарії, в замкнутому світі, або ж мати характер місії, як у Реріхів, що навмисне поїхали працювати до Гімалаїв);
….виробили етику інтимних стосунків;
…знають ціну компромісів.
ТРАДИЦІЇ – ЦЕ ТЕ, ЩО РОБИТЬ СІМ’Ю МІЦНІШОЮ…
– Пане Валентине, а чи можуть бути щасливими шлюби з розрахунку?
– Так, якщо їх укладено в контексті традицій. Адже щасливі сім’ї ще й ті, які самі вважають себе щасливими.
До речі, мушу сказати й таке: ми схильні копіювати батьківські моделі. Щоб відмовитися від них, людина має стати самодостатньою. Щоправда, оті моделі можуть бути позитивними, заснованими на традиціях... Видатний письменник Артур Конан Дойль мав хвору дружину і дванадцять років жив із нею, навіть після того, як зустрів іншу жінку. Завдяки своєму лицарству, вірності традиціям він не порушив принципів шлюбу... Традиції – це те, що згуртовує людей, що робить сім’ю міцнішою...
– А яку роль у сімейному щасті відіграють діти?
– Дітей треба вчасно відпустити, і це дуже важливо. Як батько, який має вісімнадцятирічну доньку, можу так сказати. Та діти бувають різними. Анна Фрейд пішла стопами батька, Святослав Реріх теж підніс роль сім’ї, Єва Кюрі написала про батьків важливу книжку… А є й такі, що не цікавляться тим, що роблять батьки. Як і є батьки, що не цікавляться дітьми, як це було у сім’ях Маркса, Фрейда… Тому це питання дуже індивідуальне. Не можна стверджувати, що діти є неодмінною умовою для формування щасливої сім’ї, але водночас можна сказати, що сім’я щасливіша, якщо таки пройшла через це…