Валентин Бадрак: "Прагнення до руйнацій та насилля є у кожному з нас..."

«Якось на Кримському півострові мене невимовно вразив хлопчик, років восьми, який попросив батьків взяти участь у театралізованому ігрищі й … «відрубати» голову молодшій сестричці. Я задумався: що змусило малого, який бачив рицарів хіба по телевізору, помишляти про вбивство ближнього? Може, – негативна енергія місцини, де колись воювали незнаючі страху люди чи строкаті рицарські одежі й захоплююча бряжчанням зброя? Чи дії батьків, що під цивілізованою моделлю поведінки ретельно приховували внутрішнє деструктивне, що генетично закладено у кожній людині?" – так починається книга відомого письменника та журналіста, директора Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Валентина БАДРАКА "Стратегії злих геніїв". А за епілог слугують слова Сенеки: «У кожної людини є бог і звір, сковані разом».

Так от про те, чому в нашому житті так багато деструктивних особистостей, де початок насильства, жахіть і чи можна з цим боротися, – у цій розмові. 

У КОЖНІЙ ЛЮДИНІ ЖИВЕ ДЕСТРУКТИВНЕ НАЧАЛО

– Пане Валентине, про таких деструктивних особистостей, як Калігула, Нерон, Чингисхан, Катерина Медичі, Іван Грозний, Григорій Распутін, Сталін, Гітлер, Саддам Хусейн та бен Ладен чимало вже сказано... Що нового ви розповіли читачам у книзі «Стратегії злих геніїв», де йдеться про десяток найвідоміших світових деспотів?..

– Насамперед моя робота вирізняється тим, що не є науковою, а основана на тринадцятирічному вивченні біографій і мотивацій людської діяльності. Все це склалося в таку собі матрицю, й у підсумку 2005-го вийшла книга «Антологія геніальності», що її згодом перевидали як «Стратегії геніальних чоловіків», відтак «Стратегії геніальних жінок». Тоді я охопив двадцять сім чоловічих та шістнадцять жіночих портретів. Злих геніїв відшукав десять. 

– Яка головна ідея книги про цих свавільних правителів?

– На прикладах відомих історичних особистостей продемонструвати, що прагнення до руйнацій, насилля, жорстокості є в кожному з нас без винятку, що деструктивні імпульси домінують тоді, коли суспільство чи держава дають їм легітимність. Я не раз запитував себе: «Чому раптом суспільство дозволяє появу деструктивних особистостей?» Це питання наразі глобальне, бо таких людей багато серед української еліти. А причина ось яка: деструктивні особистості, себто руйнівники, завжди опираються на той прошарок людей, що жадають випустити власних демонів, хочуть показати себе як таких, що спроможні на щось... Це Малюта Скуратов на службі в Грозного, Берія у Сталіна... Всі вони були неабиякими мерзотниками. Себто деструктивні лідери, маючи харизму, знання, оточували себе певними людьми…

– Пане Валентине, перш, ніж говоритимемо про сучасний світ, скажіть, де, на вашу думку, заховано корені деструктивного?  

– За твердженням багатьох психоаналітиків, у кожній людині живе деструктивне начало, яке, до речі, безпосередньо пов’язане з сексуальною сферою. Приміром, Іван Грозний роздягав убитих або жертв, що були на порозі смерті, Калігула мав інтимні стосунки з сестрами… Не вдавалися до цього лише ті, хто різко зосереджувався на владі як компенсації власної неспроможності. Щоправда, характер компенсації неспроможності розвивати щось мають і сексуальні мотиви, і мотиви влади. Приклади – Хусейн і Сталін, що за ними не помічено сексуальної розбещеності, але це відбилося на їхньому потомстві. Наприклад, старший син Хусейна насильно утримував цілі тюрми жінок. А щодо того, звідки деструктивне, то, приміром, Грозного виховували як государя, але ображали як дитину. Він бачив смерть, кров, насилля, вбивства, знущання. Ці подразники якоїсь миті заволоділи ним і змусили повернутися до темних бажань.

– Отже, деструктивними стають, а не народжуються…

– Усі люди народжуються однаковими й мають унікальний шанс досягти найвищого рівня самореалізації, навіть ті, що мають фізіологічні вади. Але для цього потрібні певні передумови, що водночас можуть спрацювати проти них. Приміром, чому вдався до творчості Леонардо да Вінчі? Він незаконнонароджений, ще й лівша, що було прокляттям, не вчився, не знав мови… Був нелюбимий, дитинство присвятив поверненню батьківської любові, привернути увагу. І коли на дверях щось намалював і воно сподобалося оточенню, отоді відбувся прорив. Йому хотілося довести, що він ліпший...

Інший приклад – Гітлер. Народився четвертим, троє дітей до нього померли. Мати в домі була прислугою, свого чоловіка називала хазяїном. Звідси дивне ставлення сина до матері: він любив її і ...зневажав. Мама підтримувала його маячливі ідеї і запевняла, що він …народився божественним… У Гітлера зростала ненависть, він опустився на соціальне дно, став бомжем. Але коли почалася війна, знайшов себе: став солдатом (при цьому його структура особистості не змінилася, ба навпаки: те, що відчував у дитинстві, себто ненависть до всього живого, почало прогресувати). Вчув, що може володіти аудиторією, тому його боялись. Він просто заворожував негідників…

НАЙДЕСТРУКТИВНІША ЛЮДИНА СУЧАСНОСТІ – ДЖОРДЖ БУШ

– Пане Валентине, можете назвати найдеструктивнішого українського політика?

– Скажу не як політолог, а як людина, що вникла у структуру особистостей. Гадаю, найдеструктивніша – Юлія Тимошенко, а найконструктивнішим при владі був президент Ющенко. Щоправда, його одухотвореність ховалася за спинами осіб, які були деструктивними… Себто Ющенко не став би диктатором, бо його особистість сформована. 

– А як щодо Януковича?

– Потенційно може бути яскравою деструктивною особистістю… 

– Щось не вельми зрозуміло: деструктивність – це добре чи погано?

– Насамперед це характеризує особистість. Якщо для подружнього життя, то дуже погано, а от у масштабах держави інколи це здобутки. От, приміром, навіщо суперечлива Маргарет Тетчер почала війну з Аргентиною? Деструктивний момент, що приніс і для неї, і для Британії найбільші дивіденди. До речі, якби вона була чоловіком, то ця фігура ніколи не запам’яталася б. А от чому Буш – найдеструктивніша особистість у світі, не може чинити так як, приміром, Хусейн? Бо там існує могутня демократична система. Якщо тих путінів, бушів не стримувати, може настати страшне. Грозний попервах теж був добрим хлопчиком…

 – А чи зміниться людина на гірше, якщо на неї постійно діятимуть негативні подразники?

– Усе залежить від того, як вона боротиметься з цими подразниками. Насправді багато тих, хто приходить у політику і не являються деструктивними, через те, що постійно стикаються із самою суттю деструктивної політики, боротьби за владу, що не може носити конструктивного характеру, стають деструктивними. Ключова відмінність деструктивної особистості від конструктивної у тому, що вона працює не над самореалізацією, як великі творці, а знищує все, що їй заважає...

– Але чому така величезна увага до цих особистостей?

– Як не дивно, але деструктивні особистості притягують увагу тому, що діють на інстинкти, вони оперують найсуттєвішим у людській душі. А позаяк деструктивні імпульси живуть у кожному, то це і є сильними подразниками для мозку. Цим і цікавимося... 

 НАШЕ СУСПІЛЬСТВО ПОВОЛІ РУЙНУЄТЬСЯ... 

 – Чи є межа між конструктивним і деструктивним?

– Не існує межі, як не існує дуже доброї і дуже поганої людини. Все пов’язано з тим, які настанови людина сформулювала для себе. Біда деструктивних у тому, що вони вважають, ніби їх установки єдино правильні. До речі, Сталін, будучи людиною "в інтересах держави", піклувався лише про одне: аби всі думали, що саме він створив цю імперію. Хрест на ньому можна поставити у момент, коли почалася Велика Вітчизняна війна, бо в цей момент він усвідомив усю свою бездарність, невідповідність тій ролі, яку так довго грав...

– А чи є винятки: за яких умов людина ніколи не стане деструктивною?

– Як на мене, то це ті, що з дитинства бачили лише прекрасне, були огороджені від негативу до того моменту, коли його особистість сформулюється. Отоді він зможе ігнорувати негативні подразники. Але в нашому світі це дуже складно. Нині насилля ми бачимо по телебаченню, тож наше суспільство має тенденцію рухатися до деструктивного… 

– Але хіба не можна протистояти негативним подразникам? 

– Можна, але чи вдасться... Катерину де Медичі дванадцятирічною дівчинкою виставили на фортецю, де зазнала жахливих знущань від чоловіків, згодом її взагалі віддали на поталу солдатам. Але вона героїчно боролася з собою, намагаючись бути доброю дружиною для короля Генріха. Однак вал деструктивного зломив її і з неї виросла гігантська деструктивна особистість…