Злата Огнєвич: «Половина мого серця завжди належатиме музиці»
По тому, як українська співачка Злата Огнєвич посіла почесне третє місце на пісенному конкурсі «Євробачення-2013», що відбувся у швецькому місті Мальме, минуло два місяці. Що змінилося відтоді в житті «українського метелика», а саме так назвали артистку європейці, чи не збирається переїжджати за кордон робити кар’єру, як це зробила, було, Міка Ньютон? Який він, смак перемоги і, звісно ж, що відбувається на особистому фронті, розповідає сама Злата Огнєвич.
«ВИЇЖДЖАТИ З УКРАЇНИ НЕ ЗБИРАЮСЯ»
– Злато, у Швецію ти їхала учасницею, а повернулася почесною бронзовою призеркою… Який він, «післясмак» європейської пісенної нагороди?
– Перед важливими змаганнями я завжди налаштовуюся на два результати: на те, що все закінчиться добре, і на те, що все закінчиться погано. Тому третє місце для мене – велика честь, це велике досягнення усієї нашої команди. Зараз маю багато роботи, працюю над новою піснею: це буде красива музика, такої композиції за музикальним меседжем у мене ще не було… Тобто життя після «Євробачення» триває, роботи додалося, не приховуватиму, що пропозицій теж надходить чимало: йдеться про співпрацю у соціальних та музичних проектах, зокрема, і європейських. Є дуже цікаві пропозиції зі Швеції, але про них я поки не можу розповідати, ми з командою вирішуємо, на що погоджуватися, а від чого відмовитися, бо всього зробити якісно неможливо.
– А що найважливіше для артиста, який їде підкорювати Європу? Голос, пісня, особистість?
– Усе відіграє важливу роль: і пісня, і харизма, і голос, і постановка, і команда, яка тебе підтримує, налаштовує. «Євробачення» – велике змагання не лише артистів, а й їхніх команд. Моя спрацювала чудово, виклалася на всі сто. До того ж раніше я ніколи не працювала з професіоналами такого високого рівня. Виявляється, все можна організувати так, що немає паніки і ти не вибігаєш на сцену, бо хтось інший запізнився… «Євробачення» – це той конкурс, куди варто їхати по досвід, враження, відчуття… І я дістала колосальне задоволення, побувавши там.
– Певно, тепер в Україні і гонорари твої виросли, і кличуть щось рекламувати…
– Гонорари справі виросли на 35 відсотків. А щодо реклами… Єдине, чого мені не хотілося б рекламувати, – це алкогольні напої та тютюнові вироби. А от що прикрашає жінку, або пов'язане з соціальними проектами, мотивує до особистісного успіху та здорового способу життя, – до таких пропозицій я відкрита.
– За кордон робити кар’єру не кличуть?
– Такі пропозиції мені надходили ще до «Євробачення». Але мені дуже подобається моя команда, я щаслива, що працюю з Михайлом Некрасовим, мегаталановитим композитором. Виїжджати з України не збираюся. Вважаю, що й тут можна створити якесь шоу, якийсь музичний продукт. Є прекрасні студії і техніка, – і вже з гастролями їхати в інші країни.
– Наступного року не плануєш іще раз узяти участь у «Євробаченні»?
– Гадаю, туди варто їхати один раз. До того ж мій результат чудовий, як на мене. Ті люди, які вважають мене переможницею, – це і є головна моя відзнака.
«НІЧНИЙ КИЇВ – ЧУДОВЕ МІСЦЕ ДЛЯ ВЕЛОПРОГУЛЯНОК, ЯКІ ДУЖЕ ЛЮБЛЮ»
– Злато, цікаво, що допомагає тобі триматися на сцені впевнено? Як долаєш хвилювання?
– Дуже допомагає розізлитися на себе. Що от, мовляв, я стільки часу потратила на репетиції, тренування й маю погано заспівати лише тому, що невпевнена і хвилююся. Однаково всім сподобатися неможливо, обов'язково знайдеться хтось, хто йтиме з концертів, хай як добре ти співаєш. Просто мої вібрації і вібрації цієї людини не збіглися. Артист – небезпечна робота, тому що ми маємо справу з душами людей. За допомогою свого голосу, пісні ми безпосередньо спілкуємося з душами всіх, хто прийшов на концерт. Тому артистові треба бути дуже акуратним і дбати про якість меседжу, який посилає зі сцени. Я вірю у всі ці матерії, в енергії, у те, що є якась енергія понад нами і що є музичний бог. Коли ти зрадиш музиці, всі двері перед тобою закриються.
– Зрозуміло, що музика – головна твоя пристрасть. А чим іще захоплюєшся? Як відпочиваєш? Де знімаєш напругу після тривалих репетицій, виступів?
– У мене дуже багато пристрастей: я люблю подорожувати, знайомитися з людьми, читати цікаві історії і переживати їх. А ще колекціоную старі пластинки. І люблю рукодільничати: роблю різні вази, прикраси для кухні, плетені штуки з прядива, щось у техніці кракелюр, декупаж, дуже подобаються вироби з бісеру. Сувеніри, виготовлені власноруч, дарую друзям і знайомим.
У вільний час їжджу на велосипеді, дивлюся кіно, складаю вірші, тренуюся у вокалі, читаю книжки.
Хотіла б знятися в кіно у драматичній ролі або комедійній. Були пропозиції щодо серіалів, але для цього треба вирвати півроку з творчого життя, тож такого, чого мені дуже хотілося б, поки не надходило…
– А на вулицях Києва тебе можна зустріти?
– Мене можна зустріти на вулицях Києва на велосипеді. Водійських прав у мене нема, але маю велосипед, і у вільний час я люблю кататися. У Києві є багато місць, куди можна виїхати на велику, зокрема, Гідропарк, Труханів острів, Ботанічний сад, Дніпровська набережна. Нічний Київ – чудове місце для велопрогулянок. Машин практично немає, спокійний трафік, о десятій-одинадцятій вечора їдеш нічним Києвом, тепло, літо – круті відчуття.
Удень зазвичай пересуваюся на авто. Іноді користується послугами київського метрополітену. Коли столиця стоїть у пробках і немає іншого способу швидко дістатися до місця зустрічі, тоді спускаюся в метро, заздалегідь надівши темні окуляри та капюшон.
– Запитання, яке чи не найбільше цікавить твоїх прихильників, зокрема сильної статі. Яким має бути обранець співачки Злати Огнєвич?
– Хлопці знайомляться зі мною вже як із артисткою, тому в моїй душі живе острах щодо них. Де шукати свого обранця, я не знаю. Любов – вона ж така непередбачувана господиня. Мене завжди в чоловікові підкорюють очі, погляд, який випромінює внутрішню упевненість, надійність, спокій, і я відчуваю, що з цією людиною почуватимуся захищеною… Крім цього, ціную у чоловікові почуття гумору, любов до дітей і тварин, захоплення екстримом та подорожами.
– Як видно з відповіді, такий чоловік тобі ще не стрівся?
– Завжди половина мого серця буде віддана музиці, а не кожен хлопець зможе з цим змиритися. Тому поки мене не розуміють у цьому плані. Втім, якщо на те буде воля Божа, то я знайду свого супутника, незалежно від соціального статусу і своєї зайнятості. Є багато прикладів успішного поєднання сценічної кар'єри та родинного життя. Головне – щоб супутник розумів, що у його дружини така незвичайна професія, аби була любов, взаєморозуміння. Якщо підтримувати один одного, то чоловік поряд з вами ставатиме лише успішнішим. Важливо, щоб він був відповідальним, не перекладав свою провину на дружину і виконував обіцянки.
Жанна КУЯВА, м.Київ, газета "Сім'я і дім"