Петро Ющенко: "Наша земля хрещена п'ять разів!"

ЖК побувала у гостях у старшого брата екс-президента Ющенка, 64-річного Петра Андрійовича, який створив небувалу галерею «Українці у світі», зібравши понад дві тисячі (!) портретів видатних українців: святих, праведників, митрополитів, архімандритів, князів і гетьманів, мислителів, винахідників, митців, учених! Петро Ющенко виявився людиною енциклопедичних знань про багатовікову історію церкви, українську культуру. У його колекції близько тисячі ікон Божої Матері, яка, зі слів Петра Андрійовича, найчастіше являлася у благословеннім українськім краю.

«МИ НЕ РОЗУМІЄМО ОБРАНОСТІ НАШОЇ ЗЕМЛІ…»

– Петре Андрійовичу, чого не знають, але мали б знати українці про своїх святих?

– Передусім скажу про роль святих. Одна з ознак, як кажуть богослови, кінця світу, – це коли число темних ангелів, що їх скинув з неба архангел Михаїл за те, що прислуговували дияволу, зрівняється з числом християнських святих. Ми, звісно, не пізнаємо цього, бо то не нашого розуму справа, проте елементарне розуміння має бути… А святі – це люди, які народжуються і живуть разом з нами. Себто хтось із сучасників теж буде святим. 
Так-от, перше, чого ми не розуміємо, то це обраності цієї землі. Коли після зішестя Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати христову віру, то Андрієві Первозваному випала Скіфія – землі сучасної України. І він у 50-х роках після Різдва прийшов сюди. Київ тоді вже існував, його населяли цивілізовані люди. Господь їм сказав: «На вас зійде благодать Божа, і ви станете мені свідками всіх країн землі…» Апостол прийшов із тою благодаттю, зійшов на гору, де нині стоїть Андріївський собор, поставив хрест. А потому Єлизавета з Олексієм Розумовським звели на тому місці храм. І нині на фресці можна побачити зображення Андрія Первозванного, а поряд стоїть українка в плахті з дитям… Уже тоді Андрій Первозванний висвячував, хрестив людей.

– А хто наші найперші святі? 

– Безумовно, ми шануємо Федора та Іоанна, які за років п’ятнадцять до хрещення Русі Володимиром уже були християнами, за що й постраждали. Їх вважають першими нашими християнськими мучениками. Але за дев’ятсот (!) років до цього уже Пінна, Інна, Римма на проповіді Андрія Первозваного, у 60-му році від Різдва, хрестилися у Києві. Тому вони – перші наші святі, які постраждали за християнство. 
А в 90-х роках нашої ери стався наступний промисел Божий: Римський папа посилає на наші землі апостола Климента. На Кавказі з живого Варфоломія шкіру здерли! А Симона Кананіта, одного з учнів Христа, забили камінням. А в нас апостолів вітали, приймали. Бо Бог прозрів на цю землю.

– Проте, незважаючи на «обраність», християнство нешвидко поширювалося на Русі.

 – Так, минали століття. Але вже 325 року Євангелик, скіфський єпископ, був присутній на Першому Вселенському Нікейському соборі, де і святий Миколай Чудотворець був, уже тоді почали тлумачити й формувати Символ Віри. А 381 року на Другому Вселенському Константинопольському соборі теж сидів наш готський єпископ, який у Києві склав готський алфавіт і переклав на нього Євангеліє. Хоч був готом, але звершив великий подвиг – після Андрія здійснив друге хрещення на цій землі! Його висвятили у Константинополі. Нині його зображено на іконах, які є в нашій галереї. 

– Петре Андрійовичу, то що, і третє хрещення було на Русі?

 – Авжеж! Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський, у передмові Євангелія від Матвія, яке він видав, зазначив, що скіфи, сармати переклали на свою мову Святе Євангеліє та Псалтир і філософствують на ці слова. Це були 380–390-ті роки. І от коли Аскольд, який був святим, навіть ікони його є, хотів з проповіддю виступити перед киянами, але вони заявили: «А покажи нам чудо, тоді хрестимося!». Він зайшов у вогнище, що палало, і… почав читати молитву. Постояв годинку, як ідеться у літописі, й рубці на ньому не погоріли, відтак кияни увірували й почали хреститися. Це було третє хрещення. А ще є святі Олена імператриця, її син Костянтин, і Кирило, Мефодій, є Ольга Рівноапостольна й Володимир. Володимирове хрещення було вже п’ятим після Ольжиного. Ми забуваємо, що наша земля хрещена п’ять разів! 
Сини Володимира Борис і Гліб – святі, вони там, де створювали князівства, започатковували церкву. Усього на нашій землі був 121 митрополит київський від Михайла Грека, який п’ятий раз із Володимиром охрестив цю землю, до сьогоднішнього Володимира Сабодана. І 19 серед них – святі.

«ПЕРШІ ІКОНИ ПИСАЛИ З НАТУРИ БОГОМАТЕРІ…»

– Знаю, що 15 років тому Петро Ющенко вирішив з’ясувати усі місця в Україні, де з’являлася Богоматір. Що спонукало вас до цього?

– Я не збирав ікони лише по Україні. У мене є Богородиці від Колумбії до Південної Кореї, із Палестини, Кіпру, Греції, Європи, Азії, Росії. Нині їх понад тисячі. А українських – сто шістдесят п’ять! 
Вивчаючи історію ікон, я зрозумів, що у цій справі присутня якась висока містика. Там, де з’являлася ікона чудотворна, там була Божа Матір.

– Там її бачили, а відтак зображали? 

– Саме так. От мені священик привіз недавно Гватемальську Божу Матір. Така латиноамериканка чорношкіра. А от перед вами Богородиця із Лоретто. Знаєте, чому саме вона на моєму столі стоїть? Бо темнолику Лорецьку Божу матір ще називають «добавка ума». У японців Богородиця – японка і тримає таке ж вузькооке дитя. Оце так світ бачить Божу Матір.

 – А як щодо української?

 – Насамперед маємо говорити про Вишгородську, з якою ще Ганна йшла заміж за Володимира. Вона не найперша в Україні, бо ще 433 року Кий ходив до Константинополя, то щось приносив. Але та, що закріпилася, написав святий Лука Євангеліст з натури Божої Матері за її земного життя. І це майбутня Вишгородська, яку нині називають Володимирською. А ще є Корсунська, Казанська. От на Сумщині, у селі Шпилі, Корсунська ікона стала чудотворною, то її стали називати Корсунська Шпилівська. У Путивлі – є Путивльська, а ще є Молчинська та Охтирська, яку священик викосив у XVI столітті! Косив і вдарив у щось косою. Узяв образ, а з нього кров іде. Знепритомнів. А як очунявся, то побачив, що ікона сяє… Смоленська, яку передали у Смоленськ Володимир Мономах чи Всеволод, теж робота Луки. Ікона Різдва Пресвятої Богородиці, що з’явилася на Донбасі. Ігорівська, перед якою ще Ігор молився, коли на половців ішов. Донська, яку подарували козаки князеві Дмитрію Донському. Волинська, Вінницька, Бевзька, відома Матка Боска Ченстоховська, Бахчисарайська, Теребовлянська, Краснопільська… Володимир у X столітті подарував Зимненському монастирю ікону, що й нині там стоїть. Тисячу років! 

«БУЛИ НА СЛУЖБІ… БОРИС І ГЛІБ!»

– Петре Андрійовичу, а чи були ви особисто свідками Божих чудодій?

– Якось при мені у монастирі в Харкові наче сонячний зайчик побіг по іконі Бориса і Гліба. Присутні стали свідками дива, яке згодом комісія з канонізації запише, як оновлення ікони. А знаєте як це тлумачити – тоді з нами Борис і Гліб були на службі!.. 
У найстарішому київському монастирі – Видубицькому – стояла у вівтарі ікона Богоматері. Коли сталася пожежа, то монахи схопили її й викинули у Дніпро. І вона пішла проти течії та прийшла аж у нинішню Білорусь. І нині називається Білоруською іконою Божої Матері, є головною святинею Білорусі. Недавно я подарував Лукашенку свої дослідження про ікони, розповів історію їхньої святині…

– Про яку з чудотворних ікон найбільше хотіли б повідати землякам?

 – У період богоборства, в IX столітті, в Малій Азії жили мати й син, вони мали величну ікону. Коли до них прийшли іконоборці, то якимсь чином ця жінка умовила їх прийти вранці. Сама ж пішла з сином на берег моря і пустила ікону морем. Доля жінки невідома, очевидно її вбили. А син пішов на гору Афон служити у монастирі й розповів монахам цю історію. І десь років через триста монахи помітили на воді ікону. Вони до неї, вона від них. Згадали тоді оповідь старого монаха. І коли спустився до неї єпископ Іверський Грузинський, то ікона прийшла йому в руки. Він поставив її у храмі. На ранок дивиться, а вона – на воротях. І так кілька разів: він ховає, а вона – до воріт. А відтак сказала їм: «Поставте на місце, я прийшла сюди, щоб не ви мене, а я вас сторожила». Нині це відома Іверська ікона Божої Матері, також робота Луки. Він написав з натури 72 ікони! 
А на Чернігівщині є ікона, що зветься «Якщо я з вами, ви все зможете, без мене – нічого». Був випадок, коли одному впевненому у собі генералу солдати запропонували «молебень звершити». «Та не будемо хвилювати Богородицю!» – відповів на те начальник. І в результату начисто програли бій…

РS

«Таки настане час, коли буде визнано Помісну українську церкву. Бо те, що створене Богом, ніким не розрушиться. Церкви з людей ні політики, ні влада не вигонять, бо це Боже творіння. Святий Андрій її зорганізував, 1621 року Іова Борецького висвятили на Митрополита Київського, наступного року зібрали Собор Архієрейський, а у постанові собору записали: «Святий Андрій Первозваний, архієпископ Константинопольський, Патріарх Вселенський, Апостол Київський, на цих горах стояли ноги його, а очі Україну бачили, уста промовляли і насіння віри в нас насадив…» То якої ще треба віри?»
 

http://www.simya.com.ua/articles/42/