Любомир ГУЗАР: "Влада - як любов. Усі переживають це почуття, але ніхто не знає напевне, що це таке"

Колишній предстоятель Української греко-католицької церкви Любомир Гузар хоч і залишив свій пост, утім не перестає активно працювати. Тільки-но випустив у світ трилогію «Три дороги», а це три аудіо-книги «Дорога до себе», «Дорога до ближнього» та «Дорога до Бога», як узявся працювати над наступною трилогією під назвою «Суспільство». У першій аудіо-книзі «Суспільство і влада», побудованій у формі інтерв’ю, Блаженніший відповідає на складні запитання щодо політики й влади, вважає, це «дуже важливий елемент у житті суспільства». Ба навіть порівнює владу з любов’ю, мовляв, усі переживають це почуття, але ніхто не знає напевне, що це таке…

«У нас є погана традиція: шануємо мудрість людини, коли її вже з нами немає, – каже народний депутат Леся Оробець, що вела розмову з кардиналом Гузарем. – А нині маємо унікальну можливість не тільки повчитися мудрості, а й обмінятися думками з людиною, яка має моральний авторитет і право радити…»

 До слова, наступними у доробку Блаженнішого будуть аудіо-книги «Суспільство і гроші», «Суспільство і закон».

...Із книги "Суспільство і влада"

«ЧИ МОЖНА ПРТИСТОЯТИ ВЛАДІ? МОЖНА! НАВІТЬ ТРЕБА»

– Панотче, чи будь-яка влада від Бога? І, за яких умов народові треба протистояти владі?

– Може бути влада така, як от комуністична, радянська. Її складно назвати доброю для народу. І чи можна такій владі протистояти? Певно, що можна. Навіть треба. Але, якщо на це є сила. Приміром, інженер Макаренко, що його погруддя стоїть біля Михайлівського собору, бо він відмовився підписати наказ про знищення собору, протистояв! Мав на це силу. Народ може повстати проти влади, яка робить зло. Щоправда, революція виправдана у дуже особливих обставинах. Завжди треба думати, чи є інші шляхи. Бо не кожна революція завершується мудрим рішенням.

– Як відрізнити політиків, які служать країні, від тих, хто лише вдають це?

– Є стара засада: за їх вчинками впізнаєте їх. Себто, якими є наслідки їх праці. Якщо люди мають справжню користь з праці політика, з його служіння, ростуть душевно, матеріально і культурно,  тоді можна сказати, що людина добре працює. А коли є лише багато слів без змісту і належних наслідків, тоді можна сказати, що то є голосна труба чи бубон, який робить багато шуму, але не дає жодного ефекту.

– А яким має бути державний лідер? Як вирізнити державного лідера, поставленого Богом?

– Я знаю поставлених Богом хіба Савла і Давида. Вони були помазанці Божі. Хто ще може собі приписати таке? Королі? Але це є пересадне. Нині ми не знаємо помазаників Божих. Проте все, що діється, пов’язане з Богом, себто робиться з Божого благословення, або з Божого допуску. Отже, Бог допускає, щоби люди самі вирішували певні речі. І не впливає на це, залишає свободу вибору.

– Чи завжди народ заслуговує на свого правителя?

– Кого люди вибирають, того й мають. Якщо добре виберуть, то Богу дякувати. А можуть вибрати такого, що не підходить. Бог не примушує. Вибирай, маєш волю, розум, тож роби якнайкраще.

– Чи може бути влада гіршою за свій народ?

– Певно, що може. Влада гітлерівська. Комуністи сталінські. Робили, що хотіли, але це не значить, що – добре. Були королі розпусники гірші за свій народ…

– Що б ви порадили теперішнім українським політикам?

– То не лише теперішнім, а й усім, від початку світу… Насамперед – пам’ятати, що вони є слуги народу, що не живуть для себе. Бо політика це є одна з найкращим форм людської діяльності. Це направду щось дуже шляхетне. То вже поняття людей, що політика це щось брудне, недобре, штука компромісів. Насправді це не є зло, а, повторюся, одна з найкращих форм діяльності, де людина може зробити багато доброго, якщо пам’ятає, що служить народові, працює для людей.

Наступна важлива річ для політика, – він мусить старатися бути дуже компетентним у своїй діяльності. Людина, яка хоче іти в політичне життя, починаючи від сільради, мусить до цієї праці бути солідно підготовленою. Мати і знання, і вмілості, щоб своє завдання гідно сповняти.

Третє, політик мусить бути чесним. Відповідати за свої слова і вчинки. Кожен робить помилки. Але потрібне бажання їх виправити. Тоді навіть, якщо чесна людина помилиться, вона вибачиться і поганий ефект змивається. Політик має робити добро, розуміючи, що влада – це чи не найвища і не найкраща форма служіння.

З іншого боку, є також небезпеки – владою можна зловживати. Тому від влади вимагається великої мудрості, аби часом у дуже складних обставинах зберегти те, що є основне для людини. Часто влада, не намагаючись заглибитися в ситуацію, не намагаючись її пізнати всесторонньо, дуже часто прогрішається. Тобто не тільки треба бути розумним і добрим, а й мудрим.

«НЕЩАСТЯ, КОЛИ ЦЕРКВА ХОЧЕ КЕРУВАТИ ДЕРЖАВОЮ» 

– Як ви прокоментуєте те, що кожна влада, скажімо, симпатизує певній церкві?

– Держава і церква, за законом, відокремлені. І я є прихильником цього. Бо є дві інституції, які мають багато спільного у тому, що служать одному й тому народові, але мусять зберігати свою позицію. Нещастя, коли церква хоче керувати державою. Але не менша трагедія, коли держава намагається керувати церквою. Церква стає підвідділом держави, яка використовує її для своїх цілей. Повинен бути взаємний респект. Держава має займатися всім, що належить до людського життя, і дати можливість людям розвиватися духовно. Держава не може замінити церкви, Бога. Але повинна респектувати. Своєю чергою церква не судить і не карає, а пригадує, коли треба, Божий закон: схаменіться. Є пророком, а не пхається до політики, інакше втратить своє представництво. А те, що сьогодні влада фаворизує одну церкву… Вона не фаворизує, а підкорює ту церкву. То все – велика шкода для церкви.

Запитання від ЖК:

– Панотче, до чого йде Україна, її народ, як ви відчуваєте?

– Я не фахівець, соціолог чи історик, але я громадянин і церковний муж. Напевно відповісти не вийде. Але моє відчуття (включаю не лише розум, а й відчуття, емоції) ми крок за кроком, хоча, може, трохи повільно, йдемо до кращого. У нас сьогодні є певне напруження у суспільстві між народом і владою, між різними чинниками влади і групами народу. Цей факт, що є такий неспокій і напруження – це прикро, але не трагедія. Бо це є можливий завдаток пробудження. Я відчуваю, що ми починаємо прозрівати, думати і становитися. Головне, щоб люди не пішли поганими шляхами, не дали демагогам звести себе на манівці... Сьогоднішня незалежна Україна... Ми її не здобули, це є Божий дар, чудо. І так, як цей Божий дар стався, люди починають помаленьку прозрівати, і тому на майбутність можна надіятися. Можливо, не за нашого життя. Можливо, за два покоління, або й більше...

Жанна КУЯВА, газета "Сім'я і дім"

Р.S. Нагадаємо, що нинішній предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав звернувся до судді Родіона Кірєєва з проханням змінити міри запобіжного заходу для Юлії Тимошенко. «Не бажаючи впливати на рішення суду, все ж хочу звернути Вашу увагу на те, що Тимошенко Ю.В. належить до чільних державних та політичних діячів сучасної України, тому застосування щодо неї такого жорсткого заходу викликає значну суспільну напругу та поглиблення існуючих поділів», написав Блаженніший Святослав (Шевчук) у листі до судді Кірєєва Р.В