Американка – за паспортом, українка – в душі

Двадцять літ учителька з американського міста Сант-Пол, що в штаті Міннесота, Лінда Вікланд подорожує Україною, і дедалі більше захоплюється щедрим та багатим духом українців. Наша гостинність, відкритість і талановитість заполонили серце чужинки, що разом із чоловіком, лікарем хірургом-ортопедом Полом Вікландом, заснувала Фундацію Шеферд, благодійну організацію, завдяки якій нині будують у Полтаві Центр допомоги знедоленим сім’ям та людям, хворим на ВІЛ/СНІД. А надзвичайну захопленість нашими людьми, любов до українського прикладного мистецтва втілила у цілу книгу-дослідження, що її назвала «Український стиль». У ній пані Лінда ділиться пізнаннями про українську душу, затишок наших осель, яскраву, майстерну, багатющу творчість та культуру.  

– Українці сприймають усе довкола, як належне, як щось буденне, а для мене їхня культура – особлива. І помітила її саме в прадавньому українському селі, – розповідає американка. -  Так, виявляється, можна залишити у далекій країні своє серце, а натомість привезти із собою частину її душі. Саме так нас полонила Україна, чий дух утілився у фольклорі, традиціях, прикладному мистецтві.

То було далекого 1991 року, коли Лінда з чоловіком приїхали у дев’ятиденну подорож до великої ще комуністичної країни, яка за три місяці після їхнього візиту розпалася. Тоді американське подружжя навідало Петербург, Москву та Київ. Україна їм сподобалася одразу.

– Зародився тісний духовний зв'язок, адже від українців віяло теплом, – згадує пані Лінда. – Ми з чоловіком розповсюджували християнську літературу, а робити це було дуже непросто. Проте, на відміну від росіян, українці були набагато відкритішими до спілкування, зацікавлено слухали наші розповіді. Тож коли ми повернулися додому, зрозуміли, що Бог кличе нас саме в Україну, що тут наше серце.  

Згодом родина Вікландів зачастила до полтавського містечка Золотоноша, там знайшла справжніх друзів, які щоразу зачаровували гостинністю, довірою, відкритим серцем. І ця любов сім’ї Вікландів до українців, щире захоплення їхнім життям стало початком відданої двадцятилітньої дружби з нашою країною.

Протягом двох-трьох тижнів, три-чотири рази на рік у трикімнатній квартирі лікарів із Золотоноші Валерія та Катерини Калин мешкало шестеро людей: Вікланди, господарі оселі та дві їхні доньки. Американці часто запитують Лінду: «Що ж так полонить твоє серце в українському стилі?» На що вона відповідає: «Усе це проступає через стосунки з людьми, через спілкування. Тут про все дізнаєшся у побуті, коли збираєшся за обіднім столом, бачиш щоденні звичаї. Саме тоді розумієш, що таке українське село, які його принадність та особливість. А ще українське – це суміш кольорів та візерунків: смуг, косих ліній, геометричних фігур… Також це ручна робота, розмаїття квітів і трав.  Коли я бачу колоски пшениці, соняшник, то одразу розумію, що це Україна».

Лінда уже випустила у світ цілу лінію автентичної символіки та атрибутики. Віднедавна у магазинах штату Міннесота можна придбати українські вишиті рушники за 45$, ляьки-мотанки за 175$, скатертину з серветками за 85$ та багато іншого рукоділля з лейблом «Ukrainian Style». 

«Зараз Різдво і я пишу ці рядки, згадуючи про найбільшу подорож мого життя, – пише Лінда Вікланд у заключному слові до книги «Український стиль». – Розпочала я її, ризикуючи полишити комфортний світ і ступити на незвідану землю. Незнана країна зустріла мене дарами гостинності, добра, дружби та підтримки, і ця любов допомогла мені зрозуміти, що Україна – це не лише історія, традиції чи віковічний спадок українського села… Бракне слів, щоб описати дух цього краю. Він живе у серцях людей…» Почуймо її... 

У книзі Лінди Вікланд, що оформлена неймовірно яскравими, талановитими світлинами, адже для цього з Америки приїжджали дизайнер та фотограф, американка ділиться дослідженнями, як на український побут впливають географічні та природні особливості, враженнями про українську гостинність, описує красу рушників, національного одягу, мистецтва ткацтва, кулінарії, називає свята, що мають тисячолітню історію.

– Не обов’язково облаштовувати весь дім в українському стилі, створіть шматочок України – просто накрийте  стіл із чотирьох пір року, – радить американська українка. – На Різдво головні кольори – червоний та зелений. Стриманий і водночас неповторний вигляд на їхньому тлі має білий посуд. По центру дерев’яного столу простеліть хустину вашої бабусі, зібгавши її у невеликі складки. Поверх хустки розставте зигзагом червоні келихи: нехай у них загадково замерехтять вогники маленьких свічок. «Звідки така краса?» – не раз питали мене у Штатах, на що захопливо відповідала: «Це з рідної України!»